У Середньовіччі та в епоху Ренесансу Європа зіткнулася з формою корупції, яка була абсолютно легальною, але руйнівною для держави — продажем державних і церковних посад (venality of offices).
Схема: Купив посаду — відбий інвестицію
Королі, постійно потребуючи грошей на війни, почали офіційно продавати крісла суддів, митників та податківців. Купець або дворянин купував посаду за величезні гроші, розглядаючи це як бізнес-інвестицію.
Синекура: З’явилися посади, які не вимагали жодної роботи («синекура» — від лат. sine cura, без турботи), але давали стабільний дохід з бюджету.
Корупційний податок: Оскільки чиновник заплатив за посаду власні гроші, він вважав своїм правом «відбити» їх через хабарі, побори та завищені мита.
Спадковість: Посади почали передаватися у спадок (наприклад, податок «полетта» у Франції), що створило закриту касту корумпованих управлінців.
Наслідки: Справедливість як товар
Справедливість у судах стала доступною лише тим, хто міг заплатити більше за чиновника, який сам «купив» своє право судити. Це призвело до занепаду державних інституцій та народних повстань.
Висновок «Генезису»:
Історія синекури вчить: коли посада стає товаром, справедливість стає послугою лише для багатих. Держава, яка торгує владою, неминуче втрачає професіоналізм і перетворюється на ринок зловживань.