Воно вимірюється моментом, коли незнайома дитина отримує річ від незнайомої людини — і відчуває, що про неї думають. Що вона не одна. Що є люди, яким не байдуже.
В умовах війни це тепло рятує не менше ніж їжа. Бо дитина, яка відчуває себе забутою — ламається всередині. А дитина, яка відчуває, що її пам’ятають — тримається.