1

Чи можливо врятувати ситуацію ?

Організація вже зверталась до теми актів громадянської непокори, які охопили країну після Нового Року та викликані підвищенням цін на комунальні послуги і, перш за все – газ, електричну енергію, теплоносії і пов’язані з цим опаленням і питну воду – тобто основні елементи сьогоднішнього життєзабезпечення людини.
Маючи певний досвід аналізу таких громадянських дій і відповідну кількість фахівців різних напрямків, організація спробувала надати певні поради щодо можливості подальшого розвитку подій.
Не вдаючись у тонкощі обставин, які призвели до цих явищ, організація проаналізувала вектори складових, які призвели до актів громадянської непокори після оприлюднення керівництвом країни цін, що очікують громадян вже у лютому 2021 року на енергоносії і, перш за все – на блакитне паливо – газ.

Нагадаємо, що згідно ст. 5 Конституції України, Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

То як же у даному випадку реагують державні органи та органи місцевого самоврядування на діяльність тих господарюючих суб’єктів газового ринку, які сьогодні присутні в Україні ?

З 1 серпня 2020 року уряд припинив регулювати ціну газу для побутових споживачів і не втручається у її ціноутворення та не обмежує ціни на газ для населення.
Це відбулось з втратою чинності урядової постанови №867 від жовтня 2018 року про покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на НАК «Нафтогаз України» щодо реалізації видобутого в Україні газу.
Відтак ціна газу для населення зрівнялась з ціною для промисловості.
Так, на 30 липня 2020 року на Українській енергетичній біржі середньозважена ціна газу вересневого ресурсу вже підскочила до 4750 грн. (з пдв), і за прогнозами фахівців далі буде зростати.
Які ж важілі впливу відіграють головну роль у підвищені ціни на газ для населення ?
Перш за все слід встановити на підставі чого ці ціни вираховуються.
Уряд жодного разу не представив розрахунки видобутку, накопичення та транспортування газу.
Складається враження, що уряд взагалі не має уявлення про ціноутворення складових енергоносіїв.

А що робити у цих обставинах органам місцевого самоврядування?

Враховуючи наявність газотранспортної мережі, яка проходить по території обслуговування відповідних територіальних громад, можливо здійснити за зверненням вже існуючих легалізованих ініціативних груп скликання позачергових сесій депутатів міських, сільських, селищних рад територіальних громад для передачі на баланс та у власність цих територіальних громад наявної газотранспортної мережі. Це дозволить укласти відповідні домовленості (договори) територіальних громад з учасниками ринку з надання послуг по розподілу та транспортуванню газу може стати регулятором ціни для споживача.
Але, до цього часу неясно, хто ж повинен передати на баланс територіальних громад ці газотранспортні системи, враховуючи, що країна, яка фінансувала в будівництво цієї мережи вже не існує!!!
То, можливо, ця мережа вже і є де факто власністю цих територіальних громад?

Порівняння цін на енергоносії за часів діяльності останніх трьох президентів України наведено у малюнку.