Борьтьба за чисте повітря з МПД ДП «Косарський спиртовий завод

У селі Косарі, що на Кам’янщині Черкаської області назріває соціальний «вибух», зумовлений складною екологічною ситуацією. У забруднені навколишнього середовища місцеві жителі звинувачують МПД ДП «Косарський спиртовий завод», який нині очолює Станіслав Радченко.

Як розповідають представники ВГО «Міжнародна антикорупційна асамблея» та учасники ініціативної групи від громади села, які вже кілька років намагаються захистити свої права на «чисте повітря», ця історія розпочалась ще у 2008 році, коли Станіслав Радченко очолив заводську котельню.

Як стверджують колишні працівники заводу, за період керування котельнею Радченко заборгував газовим компаніям близько 6 млн гривень, що фактично і призупинило промислові поставки газу на завод.

Проте Станіслав Радченко знайшов вихід із ситуації, що склалася, і, як наслідок, на котельню почав надходити інший вид палива – коксохімічне пічне. Після його використання, як розповідають мешканці, різко погіршився стан здоров’я працівників котельні, що супроводжувався задухою та втратою свідомості. З цього моменту жителі Косарів почали спостерігати за хмарами густого чорного диму з труби котельні, які опускалися на житлові будинки, городину та поля селян.

— Екологічна ситуація дуже тяжка. Через ці викиди важко дихати, жахливо смердить повітря. Осади лягають на городи, від чого вся городина покрита чорним мулом. Овочі та фрукти не можна відмити навіть гарячою водою – доводиться терти щіткою з миючими засобами, – розповідає місцева жителька, завідувач Косарського дитячого садочка Ольга Ткаченко.

Ще більш інтенсивно, за словами місцевих жителів, паливо почало використовуватись з моменту, коли у 2014 році Станіслав Радченко очолив підприємство.

— Мене дуже непокоїть використання Косарським спиртзаводом в якості палива кам’яновугільної смоли, відходів коксохімічного виробництва, яку не можна для цього застосовувати. Вона використовується як компонент для виробництва полістиролів і більше ні для чого, – говорить житель села Косарі, колишній начальник місцевої бази паливно-мастильних матеріалів Володимир Ратушний. – Найбільш обурює те, що, як мені відомо, дозволу на використання такого виду палива у заводу не було.

Його слова підтверджує і колишня працівниця заводу, провідний юрисконсульт підприємства Валентина Медведенко.

— Я до свого звільнення неодноразово висловлювалась проти роботи підприємства на цьому паливі. Воно є шкідливим для навколишнього середовища і мешканців села. Я стверджую, що дозволу на використання такого виду палива у заводу немає, – пояснює свою позицію жінка. – Справа в тому, що котельня мала дозвіл на викиди, але лише при використанні газу. У дозволі було вказано й використання альтернативного палива, а конкретно – мазуту, який при форс-мажорних випадках можна було використовувати лише 120 годин на рік. А Радченко (керівник МПД ДП «Косарський спиртовий завод» – ред.) його ототожнює з коксохімічним паливом, на що дозволу ніколи не було.Після мого виступу на одній з нарад із цього приводу Радченко в грубій формі вимагав, щоб я «закрила рота», а згодом звільнив.

Останньою краплею, яка викликала обурення мешканців, за словами сільського голови Косарів Ліни Душейко, став день, коли жителі села побачили на своїй городині, у своїх садках та на дорогах густий прошарок масної сажі. Як виявилося, це був черговий викид з труби котельні Косарського спиртзаводу.

— Керівництво заводу на чолі зі Станіславом Радченком запевнило нас, що це всього лише невеличка аварія, яка буде усунута найближчим часом, – пригадує сільський голова.

Проте, за словами людей з кожним днем ситуація лише погіршувалася. Останнім часом значно збільшились випадки алергічних захворювань, запальних процесів дихальних шляхів, задухи у місцевого населення. Ініціативна група села неодноразово зверталась із цього приводу до керівництва Черкаської області та до профільних міністерств з вимогою перевірити діяльність заводу та дотримання ним екологічного законодавства.

А влітку на жителів Косарів очікував новий «подарунок». За словами мешканця села Івана Глаголи, у ставок, на березі якого розкинулись виробничі цехи спиртзаводу, скинули залишки виробництва, що призвело до вимирання риби та раків.

— Раки масово полізли на берег. А риба – судаки, карасі плавали черевом догори, і це не лише я бачив, – розповідає він.

Як стверджують працівники заводу, саме в цей період до підприємства навідалась перевірка з ДП «Укрспирт». Це і стало причиною того, чому підприємство терміново скинуло у ставок надлишки виробництва та невраховану сировину.

Директор же підприємства Станіслав Радченко спростовує скарги селян, зазначаючи, що дозволи є, і вся діяльність заводу відбувається у межах чинного законодавства.

Проте місцеві жителі не вірять в існування таких дозволів та стверджують, що їх не може бути, оскільки таке паливо не сертифіковане в Україні для використання і тому отримати його неможливо.

За коментарями ми звернулись до Державної екологічної інспекції в Черкаській області, але ні в.о. начальника обласної екоінспекції Сергія Поліщука, ні його заступника Олександра Познякова не застали (зі слів секретаря, вони поїхали у службових справах). Тож і кваліфікованого коментаря нам отримати не вдалося.

Наразі наша редакція готує офіційний запит до відповідних органів для подальшого дослідження ситуації та надалі слідкуватиме за розвитком подій.